Подаємо мовою оригіналу:
Ольга Лень
Історія про введення повної заборони на продаж рецептурних ліків — це приклад ідіотизму людей, які під час війни почувають себе затишно і над ними не капає.
Саме тому вони мають час і натхнення робити дурню.
Розмови про те, як в ЄС чи ще десь, що правильно з точки зору побудови медичних систем і все інше — засуньте самі знаєте куди.
Для купи людей, що живуть в чужих містах, у яких сімейний лікар невідомо де і кожен похід до платної лікарні за рецептом на ті ліки, що вони мусять приймати постійно — це тупо викинуті зайві гроші.
Про інші аспекти навіть не буду. Купа людей на фронті, купа ліків треба негайно і зараз. Має ж бути хоча б мінімальне відчуття моменту. Є речі, які дійсно не на часі.
І дуже погано, що для деяких людей вже війна закінчилася і всі їх думки лише про те, як отримати гроші не за корисну роботу, а за адміністрування непотрібних послуг.
Займіться чимось потрібним, блд! Або пересидьте цей час за кордоном. Бо від вас в країні одні проблеми.
